Для з'ясування питання про витоки естетичного судження як теми для філософії розкрито співвідношення понять "sensus communis" і "судження смаку" в теорії Канта. Доведено, що через sensus communis відкривається перспектива історичного розуміння ідеї естетичного судження як функції певного типу культури.

Біблійну археологію та деякі суміжні з нею дисципліни розглянуто як предмет наукового дослідження та викладання в КДА у другій половині XIX - на початку XX ст.

Висвітлено проблеми походження, смислового наповнення та значення релігійного феномену юродства. Розглянуто ментальну та тілесну моделі його прояву; досліджено місце та роль юродивого у соціокультурній площині й екзистенційні аспекти його поведінки.

Розглянуто філософські традиції та персоналії, якими цікавився впливовий київський психіатр та громадський діяч кінця XIX - початку XX ст. Іван Сікорський.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(5)

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж69184/Філос.реліг Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано структуру простору культури, що є предметом історико-філософського дослідження. Складові його - історія філософської думки, історія філософської теорії, що складається зі "шкільної" та "академічної" філософії, та історія філософів як інтеграційна складова, що відтворює поле історії філософії як простір взаємодії особистостей - персонажів цієї історії.

Розглянуто складну структуру горизонтів досвіду та його вписаності у життєсвіт. Аналізуючи найпростішу даність у досвіді, який зазнав феноменологічної редукції, описано внутрішній горизонт досвіду, або конкретний предмет у його підставовій структурі, та зовнішній горизонт досвіду, що виводить досвід з суб'єктивного виміру до виміру мислимого-разом, до світу та іншого. Також доведено, як первинний досвід конституює життєсвіт і створює підстави для його активності: пізнання, практичного досвіду, цінностей і діяння. Зрештою показано, що такі досвіди становлять горизонт довір / докс практичного способу діяння, діяння за цінностями, завдяки чому взагалі відбувається конституювання часу світу і простору, речей, співсуб'єктів тощо.

Розглянуто предмет філософії з точки зору принципової єдності філософського знання та з огляду на визначення філософії, історії філософії та історико-філософської доби. У межах представленого розуміння предмета філософії надано характеристику історичних типів європейського філософування від античності до сьогодення.

Проаналізовано теоретичні засади історико-філософської концепції Петра Кудрявцева, видатного представника духовно-академічної філософії кінця XIX - початку XX ст.

Досліджено героїчне як один з важливих аспектів національної ідентичності в контексті української філософської традиції. Розглянуто його місце в концепціях українських мислителів Д. Донцова і В. Липинського (їх розуміння героїчного, його основні компоненти, символи, відтворення їх як компонентів цілісної культурної системи). Зроблено висновки про важливість феномену як культурної категорії, необхідної, зокрема, в українському контексті, та його подальші дослідження.

На підставі дослідження текстів св. Отців Церкви у статті розглянуто східнохристиянське розуміння значення та ролі філософії.

Вперше висвітлено деякі методологічні аспекти вивчення релігійно-філософських процесів у Києві початку XX ст. Зазначено, що аналіз цих процесів потребує передусім глибокого осмислення київської духовно-академічної та університетської філософської традиції та всебічного дослідження пам'яток публічного релігійно-філософського дискурсу.

Розглянуто особливості представлення індійської філософської думки професором Університету Св. Володимира Сильвестром Гогоцьким (1813 - 1889). У першу чергу проаналізовано зміст "Філософського лексикона" С. Гогоцького.

Розглянуто гносеологічні засади політичної теорії Д. Локка, спосіб обгрунтування її нормативного і демонстративного характеру.

Здійснено спробу реконструкції філософсько-педагогічної концепції освіти Сильвестра Гогоцького, речника київської академічної філософії XIX ст., в якій освіта розглядається як чинник гармонії особистісного буття людини і культури.

Окреслено проблематику та з'ясовано специфіку філософських дискусій в Україні 1920 - 1930-х рр.

Проаналізовано праці архімандрита Гавриїла (Воскресенського) "История русской философии" (1840) та її вплив на розвиток історіографії російської філософії.

Здійснено порівняльний аналіз інтерпретацій вчення Ф. Ніцше двома відомими філософами ХХ століття - Л. Шестовим і Д. Чижевським; виявлено різні методологічні підходи до вчення Ф. Ніцше, що апробовані цими мислителями.

Розглянуто кантівський проект політичної філософії, його залежність від антропологічних та апріорних передумов, які вирішальним чином вплинули на кантівське розуміння людини, її свободи та політичного об'єднання вільних людей.

На підставі аналізу методологічних засад осмислення інтелектуальної спадщини Київської Русі та її специфіки, зумовленої синкретичним характером середньовічного світогляду, обгрунтовано необхідність залучення до царини історико-філософського дослідження есхатологічних ідей і мотивів, якими пройнята давньоруська культура.